Стаття 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає що, благоустрій населених пунктів передбачає санітарне очищення, яке здійснюються на території населеного пункту.
Державними санітарними нормами та правилами утримання території населених пунктів затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.03.2011року за № 145 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 р. за N 457/19195) визначено, що санітарне очищення територій населених місць передбачає комплекс планувальних, організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів щодо збирання, зберігання, перевезення, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів, включаючи небезпечні відходи у їх складі, що утворилися в населених місцях, а також прибирання об’єктів благоустрою з метою запобігання шкідливому впливу факторів середовища життєдіяльності на життя і здоров’я людини та майбутніх поколінь.
Санітарне очищення територій населених місць здійснюється спеціалізованими підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування на договірних засадах у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно зі статтею 8 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.
Господарська компетенція органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної комунальної установи.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів належить створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб’єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), які можуть надавати комунальні послуги з збирання, зберігання, перевезення, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів.
Крім того, відповідно до пункту «а» підпункту 16 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства відноситься затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів.
Враховуючи вищезазначене, для вирішення питання щодо створення звалища твердих побутових відходів для обслуговування територіальної громади, необхідно створити спеціалізоване підприємство, яке здійснюватиме санітарне очищення територій населених місць.

Слід звернути увагу, що вибір території для розміщення полігону твердих побутових відходів здійснюється з урахуванням ДБН В.2.4-2-2005, а саме:
– на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);
– на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;
– на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;
– на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;
– за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;
– з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;
– за межами міст;

На відстані, не менше:
– 15 км від аеропортів;
– 3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського – призначення, об’єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;
– 1 км від межі міст;
– 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);
– 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.
– 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.

Розміщення полігонів ТПВ не допускається:
– на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками без погодження з органами державного гірничого нагляду;
– у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;
– у зонах активного карсту;
– у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;
– у заболочених місцях;
– у зонах поповнення і виходу на поверхню підземних вод;
– у зонах формування і використання мінеральних вод;
– на територіях зон І, II поясу санітарної охорони водозаборів питних і мінеральних вод;
– у охоронних зонах водойм;
– у зонах санітарної охорони курортів та заповідників;
– на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні функції і є місцями масового відпочинку населення.