Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно статті 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їхні частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу).
Статтями 125, 126 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із часу державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу).
Пунктом 288.3 статті 283 Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування є земельна ділянка надана в оренду.
Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до статті 10 Податкового кодексу, плата за землю належить до місцевих податків та є однією зі складових податку на майно.
Водночас відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу міські ради в межах своїх повноважень і з урахуванням граничних розмірів ставок встановлюють своїми рішеннями місцеві податки й збори, які є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (стаття 271 Податкового кодексу).
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня й не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на цей рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею подають довідку (витяг) про розмір НГО земельної ділянки, а надалі таку довідку подають у разі затвердження нової НГО.
Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 та Закону України «Про оцінку землі» від 11.12.2003 № 1378-IV, ведення Державного земельного кадастру та надання витягів із технічної документації про НГО земельних ділянок покладено на Держгеокадастр і його територіальні органи.
