З 01.01.2013 набрав чинності Закон України “Про Державний земельний кадастр” (далі – Закон), який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин ( стаття 6 Закону).
Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Згідно з пунктом 2 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Державний земельний кадастр” земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників та фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками і взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором (стаття 26 Закону України “Про землеустрій”).
Враховуючи викладене, громадяни звертаються до розробника документації із землеустрою для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).