Щодо застосування практики Судової палати в цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 12.10.2016
№6-464цс16
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ в справі № 6-464цс16:
Частиною першою статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їхніх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їхніх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.
Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка розташована всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їхніх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.
Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр і про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.
Законодавець не закріпив у Земельному кодексі України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.
Тож аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» і лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону №899-IV.
