Держгеокадастр публікує чергове роз’яснення із серії щодо найпоширеніших порушень, які надходять до Кваліфікаційної комісії в скаргах на дії сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Воно стосується недопущення порушення вимог законодавства сертифікованими інженерами-землевпорядниками під час розроблення проектів землеустрою, зокрема щодо зазначення відомостей про обмеження (обтяження), які діють на земельній ділянці.

З попередніми роз’ясненнями можна ознайомитися на вебсайті Держгеокадастру у розділі «Кваліфікаційна комісія інженерів-землевпорядників – Важлива інформація» за посиланням.


Роз’яснення
стосовно недопущення порушення вимог законодавства сертифікованими інженерами-землевпорядниками під час розроблення проектів землеустрою, зокрема щодо зазначення відомостей про обмеження (обтяження), які діють на земельній ділянці

До найпоширеніших порушень сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог законодавства у сфері землеустрою, скарги на які надходять на адресу Кваліфікаційної комісії з питань видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, відноситься розроблення документації з порушенням вимог, передбачених статтею 60 Земельного кодексу України, статтями 88, 89 та 90 Водного кодексу України.

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари – 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях і позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів – згідно з частиною другою цієї статті.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Перелік обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах визначено статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України, а перелік обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах – статтею 62 Земельного кодексу України та статтею 90 Водного кодексу України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Враховуючи вищевикладене, сертифіковані інженери-землевпорядники, відповідальні за якість робіт із землеустрою, зобов’язані зазначати в документації із землеустрою межі прибережних захисних смуг, встановлені відповідною документацією або передбачені нормами законодавства.